Грицик великий (або веретенник) – гніздовий, перелітний птах з родини баранцевих. Маса тіла сягає до 400 г., довжина тіла – 36-44 см. Дорослі птахи у весняному оперенні мають буро-сіре забарвлення верхньої частини тіла, низ білий, з поперечними білими смужками. Голова, шия і воло іржаво-руді, на голові темні плями; низ крил білий. Грицик має довгий прямий дзьоб жовтогарячого кольору із чорним кінчиком та довгі, чорні ноги. У зимовому оперенні всі руді пера стають світло-бурими.
Поширений грицик великий в деяких районах Полісся і Лісостепу. Полюбляє гніздитися на болотах, зволожених луках, у долинах великих річок та озер. В період гніздування поводиться досить галасливо, гніздиться невеликими групами. Свої гнізда грицик влаштовує на заплавних луках, на відкритих купинястих болотах, у ямці, вимощуючи травою. У кладці 4 яйця, оливково-зеленого кольору з бурими плямами, яку птах викладає у травні-на початку червня. Насиджують обидва птахи 23-24 дні. Пташенята стають дорослими через 30-35 днів.
Живляться грицики комахами, молюсками, черв’яками, рідше насінням і плодами водяних рослин. Птахи видають цікаві звуки – це швидке „ві-ві-ве”, а шлюбний крик видає дзвінким „гирцю-грицю-грицю”, чому і має таку назву.
Ці птахи приносять багато користі людям, так як знищують багато комах, у тому числі і шкідників. Проте кількість цих птахів у нас незначна, тому потребує особливої охорони.
Деркач – невеликий птах, маса тіла до 200 г. Дорослий птах має чорно-буре оперення, пера з широкою вохристою облямівкою; щоки сірі, горло білувате; воло і груди сірі з бурим відтінком; крила іржасто-руді, дзьоб і ноги світло-бурі.
Птах гніздовий, перелітний. Гніздиться на всій території України, крім високогір’я та деяких приморських районів; мігрує скрізь.
Оселяється деркач на зволожених луках, лісових порубах, полюбляє орні землі, передгірні плато і пагорбисті території з трав’яною рослинністю.
Цей птах активний переважно вночі. У природі деркача можна побачити рідко, бо він ховається у трав’яних заростях. Випадково наляканий птах раптово злітає з-під самих ніг і повільно летить на недалеку відстань, при цьому його ноги звисають д онизу. Голос деркача – це різкий скрипучий крик „кррек-кррек”, який часто повторюється і який можна почути на великій відстані. Саме за цей крик птахи дістали свою латинську назву „Crex Crex”.
Деркачі прилітають у квітні. Гніздо роблять у заростях трави або в кущах, в ямці, на землі і трохи вимощують сухими стеблами трав. У кладці 7-12 яєць зеленувато-білого кольору. Самка викладає їх у кінці травня – на початку червня і насиджує 16-18 днів.
Живляться деркачі дрібними безхребетними тваринами, переважно комахами. У кінці літа і восени їдять також насіння лучних рослин.
Осінній відліт птахів – у вересні – жовтні. Сірий журавель – великий птах родини журавлевих, що має масу тіла до 7 кг. Оперення сіре, на спині з рудим відтінком; на тім’ї червона гола шкіра; лоб, потилиця, горло і верх шиї чорні; від очей через боки голови йдуть білі смуги; дзьоб буруватий, на кінці світліший, ноги чорні, райдужна оболонка ока червонувата. 
В Україні їх є 3 види: журавель білий, сірий та степовий. Сірий журавель гніздиться в небагатьох районах Полісся та східного Лісостепу (Полтавська обл.). Полюбляє зволожені болотисті місцевості, під час міграції може триматися на луках і полях. Це гніздовий перелітний птах. Зимує у Північній і Східній Африці та Південній Азії.
У природі цих птахів дуже легко визначити і в польоті, коли вони вишиковуються трикутником або ламаною прямою лінією, і на землі за кольором і поведінкою. Крик журавлів – гучне курликання під час перельотів і „шлюбних” ігор, яке не можна сплутати з іншими пташиними голосами.
Прилітають сірі журавлі у другій половині березня. Оселяються на глухих зарослих болотах. Під час шлюбного періоду самці влаштовують своєрідні групові „танці”. Гнізда роблять на купинах, на зламаному очереті, іноді в ямці на землі. У кладці, яку можна знайти в кінці квітня – на початку травня, 1-2 рудуватих плямистих яйця, їх насиджує переважно самка, 29-31 день. Пташенята ростуть близько двох місяців. Відлітають у кінці серпня – жовтні.
Живляться сірі журавлі і тваринною, і рослинною їжею, переважно зеленими частинами рослин, насінням, ягодами. З тварин поїдають комах та інших безхребетних, а також земноводних, плазунів.
Сірий журавель – рідкісний птах, їх кількість постійно зменшується, тому вони занесені до Червоної книги України і потребують ретельної охорони.
Крижні. Предки нашої свійської качки – крижні поширені по всій території України. Маса тіла самців сягає до 2 кг., самки трохи менші. У самців у весняному оперенні голова і передня частина шиї зелена з металічним відблиском. Задня частина шиї і спина бурі, з поперечною смугастістю. На шиї самця біле кільце, воло і груди темно-каштанові, низ тіла і боки сірі. На крилі у птахів є фіолетове „дзеркальце”, облямоване чорним і білим пір’ячком. Дзьоб зеленуватий, ноги жовті або червоні. У самки оперення буре, з вохристою облямівкою, дзьоб має рябе забарвлення – бурих і жовтогарячих відтінків. 
Крижні прилітають з півдня дуже рано, з появою першої талої води, перших ополонок. Оселяються вони там, де є хоч невеликі зарості трави, осоки очерету. Особливо охоче гніздяться на непрохідних болотах. Гніздо будують на землі, на купинах, у дуплах дерев і старих гніздах сорок чи ворон. Гніздо вимощують м’якими стеблами, мохом, листям і власним пухом. У кладці – 8-9 світло-зелених яєць. Це – виводкові птахи. Насиджує лише самка 28 днів, а самці тримаються на озерах, де їх ніхто не турбує, і починають линяти. Через два місяці пташенята вже добре літають.
Відлітають крижні пізно – в жовтні-листопаді; деякі залишаються зимувати на незамерзаючих водоймах, поблизу електростанцій тощо.
Живляться крижні насінням, зеленими частинами рослин, різними комахами, земноводними, молюсками. Восени вилітають вночі на поля, де підбирають зерна проса, пшениці, гречки, ячменю.
Крижні мають велике значення як об’єкт полювання, м’ясо їх смачніше, ніж у свійських качок.
Лебеді. Найвідоміші в нас лебеді — це лебідь-шипун і лебідь-кликун. Свої назви вони отримали через звуки, які вони видають: лебідь-шипун сичить, а кликун голосно кричить. Відрізняються ці лебеді і зовнішньо. У лебедя-шипуна дзьоб червоний, біля його основи є великий чорний наріст, а шия вигнута буквою S. У кликуна дзьоб жовтий, з чорним кінчиком. Свою довгу шию він завжди тримає рівно, майже вертикально, а дзьоб — горизонтально. 
Мігрують лебеді скрізь, зимують в південних районах, на заході країни та на дніпровських водосховищах. Іноді зимують і на інших незамерзаючих водоймах.
Зазвичай лебедь-кликун, як і все лебеді, плаває неквапливо і велично, але якщо його переслідувати, то насилу можна наздогнати навіть на човні. Лебеді-кликуни харчуються в основному рослинною їжею, водними рослинами, а також поїдають дрібних безхребетних тварин. Пташенята харчуються в основному тваринним кормом на мілководді, здобуваючи їжу з дна, наполовину пірнаючи у воду.
Кликуни — моногамні птахи, вони створюють пари на все життя, причому птахи тримаються разом навіть під час зимування. Зміна партнера можлива тільки у разі загибелі одного з лебедів. Гніздяться птах на берегах водоймищ, по можливості великих озер, вкритих заростями (як правило, це глухі лісові озера, далекі від людей). Гніздом слугують величезні купи пожухлої рослинності, яку збирає в основному самка. Гніздо влаштовується в заростях очерету або рогозу, рідше на мілководді, де гніздо спирається на дно водоймища. Самка насиджує 3-7 яєць, а в цей час самець знаходиться поблизу і охороняє гніздо. Через 5 тижнів вилуплюються пташенята, про яких піклуються обидва батьки.
За способом життя шипун багато в чому подібний до лебедя-кликунаа. Населяє зарослі водоймища — лимани, озера, іноді болота. Плаваючи, шипун часто згинає шию у формі букви «S».
Лебедь-шипун гніздиться біля води в очеретах на дрібних озерах або на затоках великих річок далеко від людського житла. Пташенята, що вилупилися, усюди слідують зі своєю матір'ю, знаходячись у неї на спині.
 Лелека чорний. На сьогоднішній день цей красивий птах залишається одним із найменш вивчених і загадкових видів, через потайний спосіб життя.
Гніздиться на Поліссі (головним чином Волинська, Рівненська й Житомирська області) та в лісах Українських Карпат (Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська області). Ареал охоплює лісову зону Євразії. Зимує птах в Африці (на Півдні від Сахари) і Південній Азії (Індія, Китай).
Гніздяться лелеки парами на високих старих деревах здебільшого в долинах річок чи поблизу озер, де болота і вологі луги чергуються з лісовими ділянками або скелями.
Чисельність цих птахів значно зменшилася внаслідок вирубування старих лісів, осушування великих болотних масивів.
Лелека чорний – перелітний птах. З'являється він у квітні. Пари гніздяться на відстані понад 2,5-3,5 км одна від одної. Гнізда використовуються протягом багатьох років, а влаштовують їх на старих деревах. Самка висиджує переважно 4 яйця. Насиджуванням займаються і самка, і самець протягом 32-34 днів. У 2-місячному віці пташенята вже стають на крило. Осіння міграція відбувається у серпні-жовтні.
Живиться лелека чорний лише тваринною їжею, переважно земноводними, рибою, комахами; зрідка ловить плазунів, птахів, мишей.
Цього птаха занесено до Червоної книги України (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється в Карпатському біосферному та Поліському природному заповідниках, Шацькому національному природному парку.
Рибалочка (рос. назва – Зимородок). Невеличкий птах, трохи більший за горобця, сидить на гнучкій гілочці лози „з задумливим виглядом” і дивиться у воду. Блискуче темно-голубе оперення його верхньої частини тіла контрастує з рудою нижньою частиною тіла. Ось птах каменем падає у воду і знову сідає на гілку, але з рибкою у дзьобі. У нас ці птахи не численні, але звичайні гніздові і перелітні птахи всіх зон. Живуть по берегах великих і маленьких річок, озер, ставків та інших прісноводних водойм. 
Прилітають до нас вибалочки у березні-квітні, оселяються біля водойм, де є схили або круті береги, роблять нори (риють самостійно 10-12 днів), в яких у квітні-червні відкладають по 3-7 яєць. Насиджують обидва птахи по черзі 21 день. Пташенята народжуються голі, але згодом у них з’являються колодочки пер з чохликом на кінці, і вони стають схожими на їжачків. Залишають гніздо на 26-й день після народження.
Основною їжею цих птахів є дрібні рибки (плітка, в’язь, щука, верховодка та ін.). При нагоді вибалочки виловлюють водяних комах. Неперетравлені рештки риби пташенята викидають прямо у гніздо.
Ці чудові птахи – прикраса водяного ландшафту. Незважаючи на те, що вибалочки поїдають багато риби, шкоди вони не наносять, тому, що їх дуже мало і живляться вони переважно дрібною рибою.
Сіра гуска. Ці великі птахи дуже схожі на свійську гуску. Маса дорослих самців 5-6 кг. Самці і самки мають однакове буро-сіро-біле забарвлення, дзьоб і ноги рожевого кольору. 
Сірі гуси гніздяться в окремих районах нашої області, де збереглися умови для їх існування. Їх приваблюють різнотипні прісні водойми з густою рослинністю, сільськогосподарські угіддя з посівами зернових культур. Голос сірої гуски схожий до голосу свійської.
Живляться рослинною їжею – зеленими частинами, корінцями, плодами і насінням переважно рослин, що ростуть біля води, але можуть годуватися і на культурних полях.
На місця гніздування прилітають на початку березня. Гнізда на купинах або на землі, серед очеретяних або осокових заростях, побудовані із стебел рослин, паличок, корінців. Гніздо будує самка, вона ж насиджує яйця, 27-28 днів. Кладка – 4-6 жовтувато-білих яєць. Пташенята піднімаються на крило в кінці липня.
Сірі гуси – цінні мисливські птахи, полювання на яких в Україні суворо заборонено.
Чайка (рос. назва – Чибис). Птахи середнього розміру. Маса тіла до 250 г. Зовнішній вигляд дуже характерний. У весняному оперенні у дорослих птахів голова з довгим чубом, горло і воло чорні, спина чорна з металічним зеленим блиском. Крила чорні, із синьо-зеленим блиском. Низ тіла білий. У самок, на відміну від самців горло і шия спереду білі або з домішкою білого. Верх голови з домішкою бурого кольору, „чуб” короткий. У зимовому оперенні горло біле, голова і шия з боків з вохристим нальотом, пір’я верхньої частини тіла з вузькими жовтуватими облямівками.
Чайки гніздові, перелітні птахи, зрідка зимуючі. Поширені по всій території України, крім гірських і сухих безводних територій. Улюблені місця перебування – вологі луки, ділянки поля поблизу води. Найбільша кількість цих птахів спостерігається в долинах річок, по берегах озер, лиманів, де є вологі ділянки з лучною трав’янистою рослинністю. 
Живляться чайки переважно комахами, серед яких багато шкідників сільського господарства, а також іншими дрібними безхребетними.
Прилітають чайки у березні, а в кінці квітня з’являється повна кладка з 4 глинясто-бурих плямистих яєць. Гніздо будують у невеликій ямці на землі, яку вимощують сухими стебельцями лише по краях. Часто у цих птахів бувають повторні кладки, якщо перша загинула. Насиджують обидва птахи, 27-29 днів. Пташенята стають дорослими за 4 тижні, а у місячному віці вони же добре літають.
Осінній відліт – у вересні-жовтні, хоч окремі особини на півдні затримуються майже до грудня. Птахи зимують у Північній Африці, Малій Азії, частково на Закавказзі та Середній Азії.
Чайки дуже корисні в плані того, що знищують багато шкідливих комах, особливо жуків. Восени вони збираються великими зграями на скошених лугах, де знищують багато сарані.
Чапля сіра розміром з велику качку, має масу тіла до 2 кг. Довжина тіла сягає до 98 см., а розмах крила – 150-175 см. Забарвлення верхнього боку тіла сіре, голова зверху біла, на потилиці чорний чуб і чорні смуги по боках голови. Нижня частина тіла біла, на боках чорні плями. самець і самка мають однакове забарвлення.
Поширені птахи майже по всій території Європи і Азії. В Україні поширений скрізь, крім Карпат і більшої частини Криму. Зимує чапля на Закарпатській рівнині, в Придунайському регіоні та на півдні Криму. Ці птахи утворюють гніздові колонії біля річок, озер, морського узбережжя. Під час весняних і осінніх перельотів зустрічається майже скрізь на прісноводних водоймах. 
У природі чаплю визначити дуже легко. У польоті має характерний силует – зігнуту S-подібну шию. Під час полювання можуть стояти нерухомо годинами на мілководді, болотах чи ставках, виглядаючи здобич. Голос – різкий, дуже характерний крик, скоріше каркання.
Гніздовий період починається в квітні. Гніздяться колоніями, влаштовуючи свої гнізда або на високих деревах, або в хащах очерету, на зламаних стеблах, близько над водою. Повна кладка в травні з 4-5 зеленувато-голубуватих яєць. Насиджують обидва птахи 26-27 днів. Пташенята залишаються в гнізді 6-7 тижнів, потім ведуть мандрівний спосіб життя разом з дорослими птахами.
Живляться сірі чаплі земноводними, рибою, плазунами, дрібними гризунами, комахами – залежно від пори року й характеру місцевості.
Іноді сірі чаплі можуть завдавати шкоди на рибо розвідних ставках, поїдаючи товарну рибу. Але відстрілювати їх категорично заборонено, щоб не спричинити їх вимирання. Для цього організовують охорону ставків.
Чирянка велика (рос. Чирок-свистун) – птах родини качкових. Маса до 400, рідше до 600 г. Дорослі самці у весняному оперенні мають чорно-буре забарвлення верху голови і шиї. Від ока по боках шиї – біла смуга. Спина, поперек і надхвістя сіро-бурі, зі світлими облямівками на перах. „Дзеркальце” зелене, з металічним блиском. Воло і передня частина грудей жовто-бурі, з чорними плямами. Задня частина грудей і черево білі. Самки зверху темно-бурі, низ тіла білуватий, з бурими плямами. „Дзеркальця” на крилах немає. Літнє оперення самців забарвлене, як у самок, але в них є „дзеркальце” на крилах.
На Україні гніздяться скрізь, у всіх областях, по берегах зарослих прісноводних водойм. Місцями досить численні.
У природі чирянка визначається за розміром, швидким польотом і характерним тріскучим кряканням, яке самці подають і в польоті, і коли плавають.
Живляться птахи влітку майже виключно тваринною їжею, віддаючи перевагу молюскам та іншим водяним безхребетним тваринам. Напровесні та восени поїдають також зелені частини і насіння водяних рослин. 
Гніздовий період у чирянки починається в квітні. Гнізда роблять у ямці в траві, на березі водойм, іноді на досить значній відстані від води. Повна кладка з 7-10 жовтувато-білих яєць, у травні. Період насиджування 22-24 дні. У кінці липня - на початку серпня пташенята вже літають. Відлітають на зимівлю на початку жовтня.
Чирянка – цінний мисливський птах.
Повзик. Птахи з родини повзиків мають виняткову здібність: вони можуть пересуватися вверх і вниз по стовбуру або гілці дерева, використовуючи могутні кігті. Повзик - гарний птах, бажаний гість годівничок у садах, де він часто перемагає інші види у змаганні за їжу. Повзики також відомі тим, що запасають їжу, ховаючи горіхи та зерна на майбутнє. Повзика легко впізнати по товстуватому, пузатому тілу, сильному дзьобу та особливому оперенню. Верхня частина голови, хвіст та верхня частина тулуба кольору, крила темніші. Нижня частина тулуба іржаво-оранжева, підхвістя темно-оранжеве. Горло і щоки білі, через око проходить чорна смуга. Ноги короткі, пальці довгі і сильні. Пісня голосна та пронизлива: повторення "тві-тві-тві-тві". Звичайний гість садів зі старими деревами або оточених  лісом, особливо в негоду, коли він конкурує з синицями та зябликами за їжу. Повзики - у значній мірі територіальні та загалом осілі птахи. Гніздиться з березня по липень, у природних порожнинах дерев. Має один виводок. Відкладає 6-8 яєць, білих, з кількома червонуватими плямами, насиджує 13-18 днів. Молоді злітають з гнізд через 23-24 дні. Живляться комахами, хоча зимою може також споживати насіння та горіхи. Часто запасає їжу, готуючись до негоди.
|
