Польового жайворонка за його чудовий спів називають першим провісником весни. Ще поля вкриті снігом, ще з'явилися тільки перші таловини, а вже чути дзвінку, життєрадісну пісню цього маленького птаха, який десь високо в повітрі «висить» над полем, тріпочучи крилами. Згодом він стрімко спускається і сідає на таловини.
Цей скромно оперений птах поширений майже по всій країні, за винятком Півночі, тайгових і пустинних районів. Населяє він поля, степові й сухі ділянки лук. Гніздо мостить на землі, в ямці із стебел трав'янистих рослин і вимощує його пухом, шерстю тварин. Самка відкладає 4—5 яєць сірого кольору з темними цятками. За літо буває 2—3 кладки. Часто гнізда жайворонків гинуть під час польових робіт. Насиджує самка 14 днів. Восени птахи зграйками тримаються на полях; у вересні починають відлітати на південь. Першими відлітають молоді жайворонки, потім старі самки, а за ними й старі самці. Деяка частина птахів зимує на півдні країни.
Живляться жайворонки у весняно-літній період майже виключно комахами та пагонами рослин, а восени повністю переходять на живлення насінням. Пташенят вигодовують в основному комахами, більшість яких в шкідниками сільського господарства.
Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок. Пісня степового жайворонка вранці так дзвенить у степу, що голоси інших птахів майже нечутні. Вона так само мелодійна й дзвінка, як у його побратима. Сіра куріпка. Досить скрутне життя в осілих птахів узимку, коли ожеледиця або випадає глибокий сніг. Особливо важко тим птахам, які здобувають їжу на землі. Але до таких умов деякі птахи поступово пристосувалися. Сірі куріпки, наприклад, „товаришують” із зайцями. Але яка може бути дружба, коли зайці – нічні тварини, а сірі куріпки – денні? Виявляється, що вночі зайці на полях розгрібають сніг і живляться озиминою, а вдень на цих місцях живляться листочками озимини куріпки.
У багатосніжні зими мисливці й любителі природи підгодовують цих птахів.
Поширені сірі куріпки майже по всій території України, крім високогір’я Карпат і великих лісових масивів Полісся, де їх можна зустріти лише на полях, зрубах, згарищах, на луках, у долинах річок. Завбільшки вони з голуба, приземкуваті, загального вохристо-рудого забарвлення.
Узимку птахи тримаються зграйками, навесні ці зграйки розбиваються на пари і відшукують місця для гніздування: кущі в балках, долинах річок, лісових смугах, на узліссях. 
Живляться сірі куріпки комахами, зокрема метеликами, лялечками п’ядунів, совок, мурашок, трав’яними клопами, цикадами, сарановими тощо, а також зерном та листками диких і культурних рослин.
Свої гнізда влаштовують у ямці на землі, куди самка відкладає більше 20 яєць. Це справжні рекордсмени-несучки. Забарвлення яєць однотонне, світло-буре. Насиджують обидва птахи 25 днів. У тритижневому віці пташенята вже можуть перелітати на коротку відстань. В серпні виводки збираються у зграї до 50 особин. Перепілки – найменші представники з ряду куриних у фауні Україні. Маса тіла – до 150 г. Забарвлення птахів буре з чорною і білуватою строкатістю. По боках тіла поздовжні бурі та руді смуги.
Перепілки – гніздові, перелітні, зрідка зимуючі птахи. Поширені по всій Україні, крім гірських районів Карпат і великих лісових масивів Полісся. Улюблені місця перебування – трав’янисті луки в заплавинах річок, посіви злакових і багаторічних трав, цілинні степові ділянки, сінокоси, лісові зруби тощо.
Перепілки можуть раптово вилетіти з-під ніг з характерним „тюрлюканням” і летять рівно по прямій на недалеку відстань. Сидячого або перебігаю чого птаха побачити дуже важко, настільки добре він маскується в траві.
Живляться перепілки переважно насінням і зеленими частинами рослин, а також комахами та іншими дрібними безхребетними тваринами.
Прилітають на місця гніздування у квітні, коли трави вже добре піднімаються. Гнізда роблять в ямці на землі, вони дуже добре замасковані в траві і знайти їх досить важко. У кладці 9-18 жовтуватих, з бурими плямами яєць, самка відкладає їх у травні-червні, іноді навіть у першій половині липня. Насиджують самки 15-17 днів. Пташеня стають дорослими через півтора місяці, але можуть перелітати на невелику відстань в разі небезпеки, коли ще зовсім малі. У вересні – жовтні самка разом з молодим виводком відлітає на зимівлю. 
На перепелів часто полюють мисливці, та кількість їх помітно зменшується через скорочення площ сінокосів, трав’янистих лук, цілинних земель. Ці птахи вважаються корисними для сільського господарства, так як знищують комах-шкідників.
|
