Звичайна вухата сова ззустрічається в лісах, садах, парках, лісосмугах тощо. Птах середнього розміру, трохи більший за ворону. Забарвлення руде, рябе, добре помітні довгі пір'яні «вушка». Сову найчастіше можна зустріти в наших садах і парках восени та взимку. 
Вухата сова поширена по всій Україні. Восени та взимку іноді збирається в зграї. Впізнати її можна за звуком «ху-хуу».
Вухаті сови ніколи не будують власних гнізд, а заселяють переважно покинуті воронами, сороками чи круками. Зрідка гніздиться в дуплах. Однак буває, що совам доводиться відвойовувати насиджені кладки, адже сороки часто нападають на них цілими зграями і навіть розкльовують майбутнє потомство вухатих, яке самиця починає висиджувати вже з першого яйця. Пташенят висиджує на початку квітня, кладка складається з 4-5 білих круглих яєць. Вже через чотири тижні починають вилуплюватися пташенята. Молодь вилітає в травні.
Вухата сова - типовий лісовий вид. Для полювання вухатій сові потрібні відкриті простори, а тому, суцільних лісів вона уникає. Живиться сова дрібними гризунами.
Більшість цих птахів взимку відлітають на південь і лише п'ять відсотків залишаються зимувати в наших краях. Утворюючи скупчення по десять-п'ятнадцять особин, сови поселяються на великих деревах і залишаються там аж до кінця березня. Одним з найменших представників сов є хатній сич, який здавна живе поблизу житла людини. Його добре знають за характерним криком «по-хоо-вав». За цей крик марновірні люди недолюблюють сича, бо він ніби віщує недобре. Цей осілий птах поширений від України до Забайкалля. Зустрічається також у Західній Європі, Північній Африці, Азії.
Ця дрібна сова за розмірами подібна до дрозда з великою приплюснутою головою, через що дзьоб та очі здаються великими. Загальний тон забарвлення бурий або сіро-бурий. Самки трохи більші за самців, однак забарвлені так само.
Сичі — сутінкові й нічні тварини. Політ сича в нічній тиші зовсім безшумний, тому що в нього м'яке, рихле оперення. У сичів добре розвинений слух, вони точно встановлюють місце, звідки доноситься звук миші, яка щось гризе або пробігає. У них бінокулярний зір, тобто предмети розглядають відразу обома очима, як і люди. Очі в сичів спрямовані вперед.
Живуть сичі на горищах, під стріхами, у шпаківнях, норах, дуплах дерев парами, які утворюють на все життя. Гнізда влаштовує в людських будівлях, як правило, побутових, в основному, в нішах і щілинах під дахами і на горищах. Рідше гніздиться на горищах житлових будинків, в дзвіницях церков. В природних ландшафтах влаштовує гнізда в глибоких тріщинах скель, в щілинах між камінням насипних курганів.
Самка відкладає до 8 білих яєць, на яких сидить 28 днів. Вона починає насиджувати після відкладання першого яйця, тому пташенята в гнізді — різного віку. Вилуплюються вони вночі, тобто ще в яйці в пташеняти встановлюється такий добовий ритм, як у дорослих птахів. У травні-червні пташенята залишають гніздо, але добре починають літати лише через тиждень. Перше пухове вбрання пташенят біле з легким сіруватим відтінком на спині. Друге пухове вбрання сірувато-буре з рябизною. Голос доволі різноманітний: свистячі звуки, уривчасті крики, голосне уривисте нявкання і своєрідний гавкіт.
Живляться сичі різноманітною тваринною їжею: мишовидними гризунами, комахами, особливо жуками, іноді дрібними птахами. Склад їжі залежить не тільки від місця, де живе птах, а й від пори року. Так, наприклад, основна здобич сича в степовій зоні — мишовидні гризуни: 93% загальної кількості тварин. Особливо велика користь від сича в населених пунктах, бо він знищує багато хатніх мишей — носіїв різних небезпечних хвороб (туляремії, хвороби Боткіна тощо), шкідників зерносховищ, продуктів харчування. Сови, у тому числі й сичі, малодоступні для спостережень, оскільки ведуть нічний та присмерковий спосіб життя.
Пугачі - птахи вагою до 3-х і навіть більше кілограмів. Рід пугачів налічує 12 видів. Пугачі є найбільшими з усіх сов. Великий нічний пернатий хижак потенційно здатний добувати крупну здобич, через що набув типового образу ворога мисливських тварин. В Україні на середину 90-х років ХХ ст. пугач став рідкісним, осілим, гніздовим птахом всієї території.
Птахи оселюються в старих, густих лісах, далеко від людського житла. Самці і самки практично однакові за забарвленням. Однак, останні помітно більші за розмірами. Дуже рідко пугач займає чужі кинуті гнізда. Яйця відкладають в кінці березня або на початку квітня в щілинах скель або руїн, в нішах, що не заливаються водою під час дощу або просто на землі в корінні дерев поблизу великого прикриття нейтрального забарвлення (великий камінь, колода). Кладка складається з 2-3-х, рідше 4-х і навіть 5-ти яєць кулястої форми. Висиджує самка протягом 35 днів. В тримісячному віці молоді птахи вже здатні до польоту.
Щодо добової активності, пугачів можна вважати нічними або присмерковими видами. З 60-х років на території України пугач, як біологічний вид перебуває в досить загрозливому стані. Його кількість суттєво скоротилась через навмисне знищення хижих птахів людьми та застосування в сільському господарстві інсектициду (ДДТ) - так званого "дусту”.
|
